Усилитель А класса JLH2003 c импульсным блоком питания

[Charm]

Може, рідною мовою його краще зрозумієш?

Cheever_uk.pdf

(2.92 МБ) 39 скачиваний

[LinuxManiac]

Повторное предупреждение за недопустимый стиль общения на Форуме.
Модератор.

[XIAN]

Можна було не витрачати час, я без проблем розумію мовою оригіналу. Але діло не в моєму розумінні, а в вашому нерозумінні. Як я вам зразу і сказав це наукоподібна чепуха, те що там є цитати з поважних джерел і розріхунки основані ні на чому, не допомогає.
Ось вам коротке резюме.:
​

1. Відсутність наукової валідації
​Статус роботи: Це магістерська дисертація, а не рецензоване дослідження. Вона не пройшла критику колег (Peer Review) у журналах на кшталт Journal of the Audio Engineering Society.
​Статистична нікчемність: Чівер робить глобальні висновки на основі тестів лише п'яти осіб. У професійній психоакустиці для таких тверджень потрібні сотні випробувань у контрольованих умовах.
​2. Хибне розуміння зворотного зв'язку (NFB)
​Західні інженери (наприклад, Бруно Путзейс або Дуглас Селф) вважають його критику NFB застарілою:
​Проблема «розпилення» гармонік: Чівер стверджує, що зворотний зв'язок створює ліс вищих гармонік.
​Контраргумент: Якщо глибина зворотного зв'язку достатня (як у сучасних підсилювачах класу D або надлінійних AB), він знижує всі гармоніки (і низькі, і високі) до рівнів, які знаходяться глибоко під порогом чутності людського вуха. Тобто «проблема», яку він описує, існує лише в погано спроєктованих схемах.
​3. "Euphonic Distortion" замість "High Fidelity"
​Критики вказують на концептуальну помилку:
​Чівер шукає підсилювач, який приємно забарвлює звук (додаючи гармоніки, схожі на природні викривлення вуха).
​Західна школа наполягає: завдання підсилювача — точно передати сигнал. Якщо підсилювач щось додає (навіть «приємне»), він перестає бути High Fidelity (високою точністю). Це називають «прикрашанням», а не відтворенням.
​4. Плутанина між спотвореннями та АЧХ
​Лампові підсилювачі без зворотного зв'язку (як Cary 805) мають дуже високий вихідний опір. Це призводить до того, що підсилювач «гуляє» по амплітудно-частотній характеристиці (АЧХ) залежно від імпедансу колонок.
​Критика: Слухачі в тестах Чівера могли віддавати перевагу лампі не через «правильні гармоніки», а просто через зміну тембру (підйом басу чи пом'якшення верхів), викликану взаємодією підсилювача з акустикою.
​5. Довільність метрики TAD
​Формула TAD (Total Aural Distortion), яку він вивів, вважається математично маніпулятивною:
​Він сам призначив «штрафні бали» для кожної гармоніки так, щоб лампові підсилювачі виграли.
​Ці коефіцієнти не підтверджені незалежними медичними чи психоакустичними дослідженнями порогів чутності.
​Підсумок критиків: «Чівер написав чудову оду ламповому звуку, але намагався видати суб'єктивні вподобання за універсальний закон фізики».

Де якийсь розвиток цих ідей? Софт якийсь де ця метріка використовується? Може хтось застосовує це в оглядах і тестах апаратури? Цитування в наукових роботах і статтях?